довірчий

-а, -е.

1) рідко. Який виявляє, виражає довір'я кому-, чому-небудь, ґрунтується на довір'ї. Довірчий тон.

2) юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ.

••

Дові́рча вла́сність (траст) — система майнових і (або) фінансових відносин між засновником траста, довірчим власником та бенефіціаром.

Дові́рчі пайові́ фо́нди — у ряді країн – кредитно-фінансові установи, які акумулюють дрібні заощадження громадян і вкладають їх в акції та облігації.

Дові́рчі фо́нди — за англійським правом – зобов'язання деякої довіреної особи управляти майном, що передається під її контроль, в інтересах третіх осіб (бенефіціарів фонду).